Плани – ніщо, планування – все. – Дуайт Д. Ейзенхауер
  • :
  • :

Таємничі легенди Ніжина, про які ви не знали

«Чи любите ви таємничі історії, розповіді про загадкове, неймовірне? Так? Тоді – мерщій до Ніжина! У цьому стародавньому місті схожі сюжети чекають вас на кожному кроці. Що не храм – то легенда! Що не будинок- то «свій скелет у шафі»! – такими словами Лілії Михайлівни Руденко, завідуючої відділу «Ніжинська поштова станція», хочеться розпочати нашу подорож древніми та визначними шляхами славетного міста Ніжина. Саме її ми попросили провести нас по лабіринтам містичного минулого. Найцікавіше і таємниче ми повідаємо вам:

                                  Панночка Миколи Гоголя – з Магерок? 

Через Графський парк ліцеїсти ходили на Магерки – район Ніжина, який в той час славився дуже гарними і грошовитими нареченими. Якраз біля Хресто-Воздвиженської церкви збиралася місцева молодь на вечорниці. Спочатку всі веселилися та танцювали, а ближче до ночі хлопці починали розказувати страшні історії, щоб налякані дівчата боялися йти додому самі і просили їх провести. Одну з таких історій молодий Гоголь почув на вечорниці, і зрештою вона лягла в основу твору «Вій».

Молода дівчина,  дуже гарна собою, можливо, з роду Розумовських, раптово померла. Батьки, які були досить заможні, могли дозволити собі розмістити труну з донькою посеред Хресто-Воздвиженського храму. В цей час до Ніжина приїхав молодий семінарист, аби навістити батьків – саме його і запросили читати вночі Слово Боже над покійницею.

А далі історія має три версії розвитку подій: романтичний, реалістичний (до якого схиляється більшість) і той, що описав Микола Гоголь.

Романтичний. Мертва красуня лежала у труні, і коли молодий юнак читав над нею Псалтир, то її лице стало рум’яним. Неземна врода панночки вразила серце парубка і він, не впоравшись зі спокусою, нахилився і поцілував її. Після поцілунку дівчина прокинулася від летаргічного сну і відкрила очі. Кульмінацією стало їх весілля і щасливе подружнє життя.

Реалістичний. Молодий семінарист, спокусившись не вродою, а багатими коштовностями дівчини, захотів вкрасти одну каблучку. Руки у покійниці мали знаходитись під покривалом і зникнення одного перстня ніхто б не помітив. Задумавши лиходійство, він почав тягнути найпривабливішу коштовність, але вона намертво застрягла на пальці. Після декількох годин марних зусиль  хлопець з усієї сили потягнув каблучку. Відчувши нестерпний біль, панночка прокинулася від летаргічного сну і сіла у труні. Несамовитий жах охопив серце юнака, і він помер на місті. Дівчина, опинившись глибокої ночі в труні, поряд з бездиханним тілом юнака, почала сильно кричати. Люди чули моторошний крик, який лунав з храму, але ніхто не наважився зайти в церкву до світанку, списуючи все на відьмацтво. Коли сонце освітило верхівку храму, люди зайшли до церковної зали і знайшли панночку. Бідна дівчина повністю втратила розум від пережитого. До кінця своїх днів  вона залишалася божевільною.

Варіант Миколи Гоголя, викладений в повісті «Вій». Усім нам добре відома історія зі страшним Вієм – найголовнішим серед злих гномів, який і здолав Хому Брута, молодого бурсиста (ред. ученика бурси), який спочатку сильно побив відьму-панночку, а потів відспівував її. Церква була проти такого висвітлення подій.  Нечувана справа- язичеський божок вбиває людину в православному храмі, взявши силу над молитвами. По цій причині М.Гоголь  в своєму оповіданні не згадує ні Ніжин, ні місце жахливої події.

Войовничі ніжинські козачки

В давні часи навколо Богоявленської церкви, що знаходиться на центральному ринку міста Ніжина, був високий укріплений вал. На стінах фортеці завжди стояли вартові, які охороняли спокій усього Ніжина. А треба сказати, охороняти було що – велике і багате торгове місто так і вабило бажаючих легкої наживи. Не дивно, що в умовах постійною боротьби виникали  войовничі легенди, які возвеличували не тільки хоробрість і розум наших козаків, а й їх вірних супутниць – українських жінок.

Одну с таких легенд записав Іван Кулжинський – (педагог, письменник, історик).

У 1709 році, порушивши всі домовленості, за якими міське населення мало охороняти  підступи, цар Петрo I вивів всі війська, а саме ніжинський полк та ніжинський гарнізон з Ніжина, щоб дати відсіч шведам під Полтавою. Із чоловіків на варті залишився лише старий і  кульгавий комендант. Місто залишилося беззахисним і цим мали намір скористатися окремі шведські війська.

Дружина коменданта не вигадала нічого кращого, ніж перевдягтися з іншими жінками в чоловічий одяг і стати на мури.

На той час ніжинський полк славився своїми мужністю і військовою завзятістю, тому побачивши козаків на мурах, шведське військо відступило.

Після того Петро I дарував ніжинським жінкам право носити козацькі капелюхи на ряду з козаками.

                                   Чому Ніжин не став губернією

Ніжин претендував на звання центру губернії, але цьому не судилося статися. На те було дуже багато причин, одна з яких-  сама Катерина II відмовила місту в цьому. По- перше, нахабством було мати такий самий герб, як і в Москві. По-друге, Ніжинський полк контролював землі від Стародуба (російського міста) до Прилук. Тобто частина Росії, більша частина Лівобережної України і навіть частина Білорусі входили до підконтрольної території, а це дуже багато. Полк був найчисельнішим і найвойовничішим, двічі  виганяли російське посольство, ніжинці приймали участь у стрілецькому бунті. Місто було адміністративним центром, староством при поляках. Відома Чорна рада також пройшла під Ніжином. Бунтівний і запальний настрій ніжинського козацтва не подобався імператриці, і тому було прийнято рішення зрівняти ніжинську фортецю з землею, а на її місці зробити торжище – базар, і позбавити Ніжина статусу центра губернії. Полк намагалися розквартирувати- щоб більше не воювали.

                                   Сучасна легенда Ніжина

Існує легенда, що в кінці дев’яностих, перед розпадом Радянського Союзу, на одній з фресок Благовіщенського собору  з’явилася чаша-святий Грааль, який віщував надзвичайно добрі новини для України. Переповідають, що цю саму чашу було видно на стіні храму перед тим, як Ніжин був звільнений від німецько-фашистських загарбників.

Також ми поспілкувалися з Олександром Морозовим- директором бібліотеки НДУ ім. Миколи Гоголя. Він розповів нам про не останню роль, яку відіграв Ніжин в творчості Тараса Шевченка, а саме в повісті «Близнюки»

Є гіпотеза ,що на початку 18 століття в місті відбулася подія, яка увійшла в повість.

Негативний персонаж- офіцер, який проходив службу у місті , спокусив місцеву міщанку на ім’я Якилина, яка згодом завагітніла від нього. Військовий на ім’я Зося намагався уникнути відповідальності і перевестися в інше місце, щоб не одружуватися на жінці. Напередодні свого від’їзду він гуляв в центральній ніжинській кав’ярні, що знаходилася у приміщенні сучасного паспортного столу. Бувши добре напідпитку, офіцер почав розповідати подробиці зваблення Якилини, використовуючи при цьому брудні і принизливі слова. Поряд з ним гуляв місцевий грек – Попандопуло, він не витримав брудної лайки офіцера і всією п’ятирнею заїхав йому в лице. В результаті бійки ситуація з вагітністю міщанки набула розголосу. Зосі прийшлося одружитися на вагітній, але це було початком страшної і безталанної загибелі жінки та її дитини.

Ще багато історій і легенд можна розповідати про наше місто, його велич надихає і пробуджує найкращі почуття. Йдучи вуличками Ніжина, ненароком потрапляєш у минуле. Захоплення наповнює серце, тому що розумієш- тут творилася історія древнього і славетного міста. Нескорений і могутній він завжди буде славитися своїм козацьким духом і  осередком вільнодумних людей.

І ще одне залишиться незмінним- жодне талановите серце не залишається байдужим після знайомства з Ніжином!

Лілія Журко

Опубліковано: 13-9-2017