Вони хотіли поховати нас. Вони не знали, що ми - насіння. Мексиканська прислів\'я
  • :
  • :

Ніжинка Наталія Чистякова: «Мрію стати олімпійською чемпіонкою»

Їй тільки шістнадцять, а вона вже успішна спортсменка у далеко не дівочому виді спорту. Дзюдо – древнє японське бойове мистецтво – стало невід’ємною частиною життя ніжинки Наталії Чистякової ще змалку. Нині Наталя вже кандидат у майстри спорту і не боїться виходити на татамі навіть з набагато старшими, 22-річними суперницями.

                                                 

                                  Закохана у спорт

Знайомством зі спортом моя співрозмовниця завдячує батьку. Саме він відвів доньку в секцію щойно вона пішла до першого класу. І обраний вид спорту – теж його заслуга. Хотів, щоб дівчина вміла за себе постояти, зростала сильною та вправною. Тоді маленька Наталя не зовсім розуміла, що воно таке – те дзюдо. Спочатку навіть не хотіла займатися, але потім звикла, з кожним разом заняття подобалися все більше, а з часом і взагалі закохалася у спорт… Тепер без тренувань не уявляє свого життя.

Стіна в кімнаті дівчини вся помережена медалями та грамотами. їх у неї майже сотня. Це нагороди з міських, обласних, всеукраїнських та навіть міжнародних змагань. У скарбниці особистих перемог юної спортсменки два перших місця на чемпіонаті України із дзюдо, також посідала друге та третє місця. Наталя бере участь і в змаганнях із самбо, адже воно трохи схоже на дзюдо і регулюється майже однаковими правилами. На чемпіонатах України із самбо дівчина неодноразово піднімалася на найвищі сходинки п’єдесталу. В арсеналі перемог Наталі ще й друге і третє місця на змаганнях із самбо до 23-х років, і це зважаючи на те, що їй на той час було всього 15. Має здобутки ніжинська дзюдоїстка і в поєдинках на чемпіонаті Європи.

Торік моя співрозмовниця брала участь у відбіркових турах на Кубок Європи із дзюдо (одна з найпрестижніших нагород для спортсменів), та вимоги там дуже високі. Наталя туди поки що не потрапила, але здаватися не збирається.

– Це ж добре, що є куди рости, – вважає дівчина, – бо якщо все даватиметься легко і без зусиль, то не буде мотивації і розвитку.

Усі свої здобутки Наталія присвячує батькам – своїм головним натхненникам. Вони в неї лікарі, але спорт поважають і люблять. Хотіли віддати у секцію і старшу доньку, та чомусь не склалося. Тож Наталя тепер із завзяттям працює і за себе, і за сестру.

Спортивний кумир 16-річної Наталії Чистякової – її наставник Сергій Полтавцев. З ним вона пройшла всі найважливіші поєдинки. Завдяки тренеру відвідує спортивні збори в Конче-Заспі, на спортивній базі «Заросляк», що на Івано-Франківщині, в Польщі.

– Якби не Сергій Альбертович, – каже юна спортсменка, – не знаю, чи вдавалося б мені брати участь у таких престижних змаганнях. Адже це недешеве задоволення, на поїздки та оргвнески потрібні чималі кошти. Мій тренер, окрім величезної моральної підтримки, знаходить і фінансову, адже спонсора у мене немає, зате пощастило з наставником.

                    Дзюдо – не просто боротьба, це стиль життя

– Наталю, тренування забирають багато часу?

– Щоб бути у формі, тренуюся кожного дня. Але це не шкодить навчанню. Я з першого класу відмінниця, встигаю ще й до репетиторів бігати. Коли навчалася в школі, вчителі з розумінням ставилися, знали, що не прогулюю уроки, а пропускаю через змагання. Тепер, коли після 9-го класу вступила до Ніжинського агротехнічного коледжу, стало трохи важче, але мені не звикати.

– Твій приклад надихає. А в житті спорт допомагає?

– Дзюдо зробило мене впевненою в собі, сильною особистістю. Допомагає підтримувати хорошу фізичну форму, додає здоров’я. У спорті я-як риба у воді. У нас на плакатах у клубі «Спарта», де я займаюся, написано: «Дзюдо – це не просто боротьба, це стиль життя». За такою установкою і живу.

– Однокласники та одногрупники, певно, жартувати з тобою не люблять?

– Це стереотип. Колективи у мене завжди були хороші. Ніхто нікому не заважає вдосконалювати себе. Приміром, двоє з моїх одногрупників відвідують секцію разом зі мною.

– Де бачиш себе у майбутньому – у спорті чи в іншій сфері?

– Спортсмени порівняно рано закінчують свою кар’єру. Усе життя професійно займатися спортом важко. Через це, напевно, я й пішла до коледжу. Проте про університет і майбутню професію поки що не думаю. Я хочу досягти успіхів у тій сфері, котра мені подобається найбільше. Скажу по секрету – мрію стати олімпійською чемпіонкою!

– Впевнений, у такої талановитої та цілеспрямованої спортсменки мрія неодмінно здійсниться!..

Михайло Ломоносов, “Деснянка” №2 (635) від 12 січня 2017

Опубліковано: 11-1-2017

Залишити відповідь