Плани – ніщо, планування – все. – Дуайт Д. Ейзенхауер
  • :
  • :

Колишній ніжинський студент став екстрасенсом та “служить” Богу і сатані

29-річний Любомир Богоявленський (за паспортом — Павло Нестеренко) називає себе екстрасенсом. А ще признається: дівчата не його формат. Живе у райцентрі Бобровиця.

«Бачив легіон чортів і бісівських князів»

Павло-Любомир брав участь у 17 сезоні російської версії «Битви екстрасенсів» 2016 року. Із 350 претендентів потрапив до 12 обраних. 22 березня його показали на українському телеканалі «ІСТV» у програмі «Секретний фронт», де представили прихильником сатани. А ще він автор та співавтор десятка книг. Зокрема, «Нумерологічне дослідження життєвих шляхів політичних лідерів України» (2014 рік), «Новий завіт Сатани» та ін.
— Я майстер-дворучник, — пояснює, — служу і богу, і сатані. Молюся і богу, і сатані. Ліва рука — темні сили, права — світлі.
— Хіба таке можливо? — дивуюся.
Я вибираю Христа. Та екстрасенсу (така професія) підігрую.
— А все-таки, хто з двох більше подобається?
— Якось мені наснився сон, — розповідає Любомир. — Зі спаленої сатанинської церкви у селі Пастирське Черкаської області виходить легіон чортів. Сто чи й більше. На чолі їх три постаті у капюшонах. Князі бісівські підійшли до мене. І тіло моє стало неконтрольоване. Від страху я закричав, настільки явний був сон. А вони впали на коліна і поклонялися мені. І стали взивати до пекельного сатани, величати його богом. І зрозумів я, що обраний.
— Любомире, може, ви перед цим травку курили, щось нюхали?
 
— Я взагалі не курю, не вживаю ні спиртного, ні наркотиків. Згодом познайомився з Сергієм Небогою, який і заснував ту сатанинську церкву (у вересні 2014 року вона відкрилась, а вже у жовтні її спалили. — Авт.). Він чаклун, окультист, чорнокнижник, засновник і духовний лідер релігійної громади з чорної магії і слов’янського ворожбитства «Божичи».
Також у 2015 році я познайомився з багатьма учасниками української «Битви екстрасенсів»: Оленою Куриловою, Яною Пасенковою, Андрієм Сатаненком, Дмитром Дульським. Їздив підтримувати Сурена Джулакяна у фіналі. («ВКонтакте» є багато фотографій Любомира з відомими екстрасенсами і навіть з Юлією Тимошенко).
Київська відьма, екстрасенс Лариса Могила подарувала мені карти Таро. У нас склалися дружні стосунки. А от з Андрієм Сатаненком — ні. Я присвячував йому вірші, та він не зрозумів моїх почуттів. Через це стосунки зіпсувалися. Він одружений. Дружина працює на каналі «СТБ» продюсером. Отож показувати свої здібності в українській версії я не наважився. Подав заявку на російську. Для участі у шоу обрав собі псевдонім Любомир Богоявленський. Поїхав на зйомки у Москву, на 17 сезон. Дорогу і житло організатори мені оплатили. На відбір з усього світу з’їхалися 350 сильних екстрасенсів. Слабких ще до реєстрації відсіяли. Дехто з сильних уже по п’ятому-шостому разу намагався потрапити до 12 фіналістів проекту.
— Любомире, скептики-ведучі на першому випробуванні загадують знайти людину в багажнику автомобіля. В ангарі стоїть до півсотні. Знайшли?
 
— Трохи помилився. Але в інших випробуваннях я себе показав якнайкраще. Я був єдиним українцем на шоу, і негативне ставлення відчувалося, хоча відвертих проявів не було. Була Ольга Домбровська, білоруска, яка нині живе у Великобританії. Решта — росіяни. Зйомки тривали три місяці. На змагання я ходив у червоному балахоні, як жрець вогню, і з пентаграмою на шиї (кулон у формі п’ятиконечної зірки. До речі, пентаграма, обернена вершиною донизу, часто символізує сатанізм. — Авт.).

Покинув шоу у четвертому випуску, який вийшов в ефір 23 вересня 2016 року. З шести чоловіків потрібно було визначити того, у кого нетрадиційна орієнтація. Сексуальна енергія, що йшла від них, була настільки сильна, що я підзарядився. А енергетика гея дуже слабка, тому я її не відчув. Той, на кого я вказав, був бісексуалом, хоча він цього не визнав на камеру, — пояснює Любомир.


Посеред вулиці кричали: «П….рас», плювали

— Коли ви кажете, що гей, — це данина моді чи правда?
 
— Мені було 18 років, коли я відчув і усвідомив, що мені близька чоловіча стать. На той час у Бобровиці був один відкритий гей, його цькували, ображали. У нас з ним були лише дружні стосунки, я підтримував його. Хіба людина винна, що є такою? За ту підтримку теж постраждав. На мене посеред вулиці кричали: «Пі…рас», плювали, могли штовхнути. Я те все пережив. А він, навіть маючи пару (був у нього хлопець), не зміг, покінчив життя самогубством.
Коли я вчився у Ніжинському університеті імені Гоголя, вивчав практичну психологію, за прихильність до ЛГБТ-спільноти (термін ЛГБТ виник у англійській мові для позначення лесбійок (Lesbian), геїв (Gay), бісексуалів (Bisexual) і трансгендерів (Transgender) мене били, одного разу ледь не викинули з другого поверху. Я не знав, як мені далі жити.
Розрадили, підтримали викладачі Микола Папуча та Ірина Наказна. Я закінчив університет з червоним дипломом. Мав шанс залишилися працювати в університеті. Але навіщо шанованому закладу людина з такою орієнтацією? Нашому суспільству ще довго треба рости до розуміння, толерантності.
У мене був секс з дівчиною. Але це — не моє. Якщо б захотів, я б міг мати дитину. Але пускати на світ треба не тільки для того, щоб рід продовжувати. Треба, щоб дитина росла в достатку. На жаль, нині фінансових можливостей утримувати родину у мене немає. А ще не хочу, аби дитині услід кричали, що тато — гей.
— Та який же гей, як з жінкою живе? Хто ж кричатиме? — не стримуюсь. — У вас хоч раз було те саме з чоловіком? Чи тільки вірші Андрію Сатаненку?
 
— У чоловіків інша енергетика, ніж у жінок.
«Житло у Києві дороге. Довелось повернутися додому»
 
— У церкву вас пускають?
— Я навіть ходив до недільної православної школи у Бобровиці, закінчив її. Мене цікавило все про сили темряви і світла. Також ходив до храму Архістратига Михаїла. Саме тоді я став бачити бісів у церкві.
Своїми видіннями поділився з батюшкою, отцем Миколаєм. Описав нечисту силу, яку бачив. Біс мого зросту, десь метр 80. Чимось навіть схожий на Христа, тільки очі червоні, горять, як геєна вогняна. Краще б не розповідав. Священик говорив, що я біснуватий, одержимий. Став випроваджувати мене з церкви. Сказав мамі, що я повішусь, демони мене в петлю затягнуть, і порадив спалити всі мої окультні книги. У мене була книга Поля Хассена «Исскуство колдовства». Я з 12 років захоплювався вченням знахарки Наталії Степанової.
Мама плакала. Я ж намагався пояснити, що нічого поганого не роблю. Проте вона спалила всі книги і навіть рукописи, де я описував свої видіння і те, що напрацював. Я плакав, як дитина. Почав ходити до храму з щирою вірою. Співав у хорі. Навіть зібрався в монастир. Та передумав. Після навчання у Ніжині працював у Київському геріатричному пансіонаті. Потім — психологом у територіальному центрі соціального обслуговування Дарницького району Києва. Паралельно викладав психологію у Дарницькому університеті третього віку (він був при центрі). Але зарплати маленькі, а житло в Києві дороге, тому повернувся у Бобровицю.
Читав дуже багато літератури з теорії особистості, біоенергетики, екстрасенсорики. Згадав, як колись шкільна вчителька глузувала, що англійську мову я ніколи не вивчу. І я взявся студіювати англійську самостійно. У 25 років вступив до Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова на англійську мову. Закінчив вуз на «відмінно».
Нині оформив підприємництво для надання своїх послуг, дописую у співавторстві з Сергієм Небогою книгу «Культ чорта» (вона україномовна). А ще вичитую латиною і церковнослов’янською мовами.
Займаюся біоенергетикою, психосоматикою, клінічною психологією, екстрасенсорикою, тарологією (передбачаю майбутнє на картах ТАРО).
Любомир винаймає кімнату, місцеві до нього ходять. Хто згоден розповісти про враження, тих він знімає на відео і викладає в Інтернет. їдуть люди з інших міст.
— Начальство до вас звертається?
 
— Наявність грошей — не відсутність проблем. Бізнес — річ ризикована. Завжди є конкуренти. Якщо чиновник на високій посаді, заздрісників вистачає. Я консультую як психолог, за потреби допомагаю. У мене є зображення сатани.
— Відкрили б у Бобровиці кабінет психолога.
 
— Наші люди не готові йти до психолога, бо він у них асоціюється з лікарем-психіатром. Коли радиш, перша реакція: «Що я, ненормальний?».
 
Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №19 (1618),
11 травня 2017 року. 

Опубліковано: 17-5-2017