Людям не те що позакладало вуха – людям позакладало душі. Ліна Костенко
  • :
  • :

Вхід Господній в Єрусалим

Не випадково апостольськими словами на літургії Свята Входу Господнього в Єрусалим є заклик до постійної радості в Господі (Флп.4: 4), і «мир Божий, який перевищує всякий розум, збереже серця ваші й помисли ваші в Христі Ісусі» (Флп.4: 7), бо такою ж радістю раділи ті, хто зустрічав Христа, коли Він на осляті в’їжджав в Єрусалим. Але думки їхні і помисли їхні були дещо протилежними помислам Христа. В Євангелії ми бачимо, що Спаситель ніяк не реагує на жителів Єрусалиму. Бо одна частина людей прийшла подивитися на Того, Хто воскресив з мертвих Лазаря, а друга частина прийшла заради надії поновлення Ізраїльського царства. Та Христос являється їм заради Царства Небесного, щоб ми, повіривши в Нього, отримали це Царство і його унаслідували.

Наше земне життя переповнене повсякденними турботами і проблемами, і хвилини печалі можуть змінюватися хвилинами радості. Це пов’язано з тим, що ми шукаємо радість поза Богом, а наша радість має бути в Господі. Радість від того, що Бог настільки нас любить, що Він не перестає нас любити навіть тоді, коли ми прямо грішимо проти Нього. Тому що Бог є Любов! Це перевищує всякий розум. Нам треба тільки, щоб наші серця, наші помисли  перебували в Ісусі Христі, тоді ця радість буде становити постійний характер і мир Божий буде в нас і поміж нас. Треба цього бажати, треба цього прагнути.