Танець… Саме в ньому знайшла своє покликання Ольга Московська. Вона не лише опанувала це мистецтво сама, а й навчає інших. Вже сім років на творчому олімпі Ніжина ефектно майорить очолюваний нею дитячий естрадно-гімнастичний колектив «Ефект». За ці роки колектив виступав на великих сценах України та зарубіжжя (Болгарія, Київ, Харків, Умань, Вінниця, Львів, Чернігів, Запоріжжя, Судак (Крим), брав участь у багатьох всеукраїнських та міжнародних конкурсах, отримував перші місця, вищі нагороди, відзнаки, премії, зміцнюючи імідж Ніжина.
– Ольго, наша розмова невипадкова, 29 квітня – Всесвітній День танцю. Нещодавно очолюваний Вами естрадно-гімнастичний колектив взяв участь у міжнародному фестивалі «Зоряний олімп» в м. Полтава та привіз призові місця!?
– Останні півроку для «Ефекту» – це участь уже в третьому міжнародному фестивалі. Із «Зоряного олімпу» ми привезли до Ніжина два перші місця за номери «Павуки», «Бджілки», «Не твоя війна», «На Івана Купала», за «Жабки» – 3 місце. Два другі місця зайняли дуети «Ляльки» (Маргарита Максюта, Анна Гнітій) та «Веселі мишенята» (Маша Молоденкова, Аня Шевченко), треті місця посіли тріо «Три подружки» (Валерія Пархоменко, Олександра Кудлай, Олександра Антошко) та квартет «Веселі діти» (Поліна Щербак, Соломія Шевченко, Лєра Черненко, Аня Петренко), 2 місце (соло) – Вероніка Труш, 2 місце (соло) – Маргарита Максюта.
– Як Ви, власне, прийшли до танцю?
– Я родом з Мени, тато і мама – лікарі. З дитинства була непосидою – енергії хоч відбавляй, тож відвідувала музичну школу, займалася хореографією, гімнастикою, вокалом, а ще малювала та ходила в шаховий гурток. Брала участь у різноманітних конкурсах, навіть у старших класах стала «Міс Мена – 1998». Після школи вступила до Харківського інституту театрального мистецтва на факультет «Актор театру драми і кіно». Та вивчитися на актора не судилося. Відговорила мама, вона сказала: «Олю, так далеко від дому той Харків та й хліб театральний нелегкий». Покинула…Та творчість безмежно манила мене, тож вступила на підготовче відділення НДУ ім. М. Гоголя на музпед. А через рік, у 2000, стала студенткою. На другому курсі я стала мамою – народила донечку Анастасію. Тож довелося взяти академвідпустку, та все ж таки пелюшки поєднувала з роботою: очолила разом з викладачем музичної школи Шаповаловою Оксаною Миколаївною вокально-хореографічний ансамбль рідної Менської музичної школи. І відразу перша перемога – 2 місце на міжнародному конкурсі. Тоді я відчула, зрозуміла і головне полюбила цей напрям роботи, знайшла себе, своє покликання, самореалізацію та задоволення.
Під час навчання у Ніжині не зупинилася та продовжила обраний напрям. Їздила до Борзни, де у місцевому Будинку творчості два роки працювала постановником, балетмейстерами та художнім керівником дитячого хореографічного ансамблю «Поліська веселка», а на 5 курсі навчання у Комарівській школі вела гурток хореографії та паралельно в Комарівському Будинку-інтернаті була керівником хореографічного ансамблю. Після магістратури – народження сина Назара, після декрету працювала вихователем в Ніжинському освітньо-виховному центрі ім. Софії Русової ДНЗ №13 «Берізка» та паралельно вчителем музики та хореографії в цьому творчому закладі. В 2011 році я вступила до Київської національної академії керівних кадрів культури і мистецтв, де отримала освіту поставника-балетмейстера хореографічного ансамблю. Тож, маючи вже неабиякий досвід, все ж таки хотілося започаткувати щось своє, оригінальне…
– І.!?
– Зайшла якось у відділ фізичної культури та спорту. Поговорила з начальником. І виникла ідея. Так у вересні 2012 році народився наш естрадно-гімнастичний колектив «Ефект» при Ніжинській громадській спортивній організації спортивного клубу «Легіонер».
– Чому ж колектив саме гімнастичного спрямування і звідки така назва?
– Хотілося у Ніжині відродити цей напрям, а «Ефект»… ну, як корабель назвеш, так він і попливе. Розпочали заняття у ЗОШ № 10. Учасниками колективу були переважно діти цієї школи. Вже на новорічні свята презентували свій перший номер – «Павучки», а вже навесні 2013 року «Ефект» стає лауреатом 1 премії на Всеукраїнському танцювальному конкурсі «Весняні викрутаси», далі 2 місце на Всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Мелодія весни» в Києві, а влітку 13-го тріумфальне 1-е місце на Міжнародному фестивалі-конкурсі «КупалаКримФест» (м. Судак). Ну а далі праця, праця і ще раз наполеглива праця всього колективу, і, звісно, результати.
– Що для вас Ваша робота?
– Це для мене не робота, а частина мого життя. Кожен вихованець – моя дитина. А у колективі 80 діток віком від 3-х до 18. Деякі випускники колективу, до речі, й досі приходять танцювати, а одна з них – Ангеліна Пашко – вже тренер в колективі. Окрім Ангеліни, маю ще двох помічниць – Ангеліна Безпала та моя права рука Наталія Труш.
– А чи можна за допомогою цього виду мистецтва знайти душевну рівновагу?
– Безперечно. Танці сприяють гармонійному і фізичному розвитку дітей. Музика, рухи позитивно впливають на фізичний розвиток дитини, а хвилювання перед виступами та радість перемог – найкращі миті, це той стан душі, який несе тільки оптимізм.
– Долучитись до танцю зможе кожна дитина? Якщо в дитини відсутня пластика, відмовляєте?
– Немає неталановитих дітей, всі рано чи пізно навчаться. Кожному свій час! Зрозуміло, у кожній родині мріють про те, щоб їхнє чадо було найкращим, найталановитішим. Я вважаю, що головне – це бажання танцювати самої дитини – і все вийде.
– Знаю, що малеча у захваті від Вашого викладання. Ви заряджаєте внутрішньою енергією, надихаєте на творчість. А звідки самі черпаєте натхнення?
– Надихають мене мої вихованці, їхні результати. У нас з кожним колосальний енергетичний обмін. Заняття з найменшими проводимо в ігровій формі. У мене немає тих, які нічого не вміють. У мене всі хочуть навчитися. У колективі існує дисципліна, взаємодовіра. Тим більше, що ми виконуємо різні акробатичні трюки, де задіяні як малі, так і старші дітки. Старші несуть відповідальність за малих, а малі стараються не підвести старших. Це не тільки дисциплінує, а і здружує колектив. Головне дитину зацікавити і дати розуміння, що танець – це гармонія душі і тіла. Окрім естрадно-гімнастичного танцю, ми вивчаємо різні види хореографічного мистецтва.
– На благодійному концерті «Ефект» затанцював з секретарем міської ради Валерієм Салогубом. Розкажіть, чи важко було навчити «Вусатого няня» танцям?
– Учителями Валерія Володимировича були діти. Їхня дитяча невимушеність його підкорила, і він справився. Танець сподобався глядачам, а Валерій Володимирович для колективу став справжнім «Вусатим нянем». Він друг колективу та частий гість. Дітлахи його обожнюють, ми навіть йому подарували диплом «Талант колективу».
– Танцювальні постановки – це ваша творчість?
– Співпрацюю з потужним батьківським активом, саме він є вагомою підтримкою і стимулом для своїх дітей. За що їм вдячна. А після тренувань, домашніх турбот сідаю за комп’ютер і підбираю музику, кожен образ та жест у танцях.
– І традиційне запитання: ваші плани на майбутнє?
– Ну (жартома) в президенти йти не збираюся. Якщо серйозно, то без танцю не уявляю життя. Велике задоволення і гордість, коли звучить: «А зараз на сцені «Ефект! Місто Ніжин!».
Моя мрія, аби мої юні танцюристи у майбутньому продовжували навчання у спеціалізованих вузах. Цим шляхом уже пішли Анастасія Залозна (закінчила НДУ ім. М. Гоголя, нині працює в Амстердамі. Вона затребуваний артист хореографічного мистецтва). Карина Дехтяренко, студентка коледжу культури та мистецтв ім. М. Заньковецької. На разі є дівчатка, які планують вступити до вищих навчальних закладів, щоб продовжити свій розвиток в сфері танцювально мистецтва. Мої вихованці – моя гордість!
– Дякую за розмову, з професійним Вас святом, нових успіхів!
(До слова . У 2015 році Ольга Московська – «Жінка року» у номінації «За особистий внесок у розвиток нових видів спортивної діяльності та дитячої творчості»).
